понеділок, 18 липня 2022 р.

Малювання пальчиками для дітей

 

Як відомо, методика малювання пальцями була використана (Ruth F. Show, приблизно в 1932 р, так як їй необхідно було подолати проблеми, які виникли в її школі. Дана методика, за спостереженнями Рут Шоу допомагала дітям, які відвідували її школу позбутися страхів і пригніченості. Надалі ця методика втілювалася в життя П. Наполі.

Така методика використовувалася для розкриття основних характеристик особистості. Малювання пальцями дозволяло виявити щирі прояви особистості, створюючи умови для самовираження.

Малювання пальцями дає мінімальне навантаження на м'язи руки і не має шаблонів. Малюнки завжди виходять яскравими і цікавими.

Малювання пальцями дозволяє позбавити індивідуума від агресії. Тим більше за цю гру ніхто не лає, а навпаки, їй всі захоплюються.

Для малювання пальцями використовують пальчикові фарби.

На сьогоднішній день існує кілька способів малювання пальчиковими фарбами: це малювання долоньками, малювання господарської губкою, малювання штампами, використання трафаретів.

Малювання пальчиковими фарбами є підготовчим етапом для переходу до малювання пензлем вчить відчувати межі листа, позитивно впливає на розвиток образного мислення

Одним з улюблених видів малювання для дітей є нетрадиційне малювання. Маленьким дітям дуже нелегко навчитися малювати і розфарбовувати пензлем, а малювання пальчиками дуже доступно дітям.

Малювання пальчиками дуже корисно для розвитку дрібної моторики рук. Всі психологи в один голос розхвалюють це геніальний винахід.

Засоби виразності: пляма, колір, фантастичний силует.

Матеріали: широкі блюдечка з гуашшю, кисть, щільний папір будь-якого кольору, листи великого формату, серветки.

Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш долоньку (Всю кисть)   або забарвлює її за допомогою пензлика (З 5-ти років)   і робить відбиток на папері. Малюють і правою і лівою руками, пофарбованими різними кольорами. Після роботи руки витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.

















вівторок, 12 липня 2022 р.

Консультація для батьків " Загартування"

 

Загартовування

 

ЗАГАРТОВУВАННЯ — підвищення стійкості ор­ганізму до несприятливої дії низки фізичних чинни­ків навколишнього середовища (наприклад, зниженої або підвищеної температури води та ін.) шляхом сис­тематичної дозованої дії цими чинниками.

З чого розпочати?

Розпочати з того, що зрозуміти: на будь-яку люди­ну - неважливо, дорослий це чи дитина - постійно має вплив абсолютно певна сукупність зовнішніх дій, які умовно можуть бути розподілені на дві групи. Перша - чинники природні - відомі, оспівані в піснях і казках сонце, повітря і вода. Друга - чинники цивілізації - міс­це проживання, побутова хімія, теле­візор, одяг, транспорт тощо.

Розглянемо тепер основні складові природного спо­собу життя, дуже бажані для дорослих і абсолютно обов'язкові для дітей, особливо в тих життєвих ситуаці­ях, коли на сімейній раді розглядається питання про те, що дитину час загартовувати.

Рухова активність

Чи слід пояснювати, що виявляти рухову активність краще просто неба, а не між підлогою і стелею?

Одяг

Не повинен заважати  рухатися.  Не слід  кутати  дитину,  оскільки  пітливість провокує застуди частіше, ніж переохоло­дження.

Харчування

Апетит як головний критерій доцільності їжі взагалі і як еквівалент енерговитрат зокрема.

Не хоче їсти - означає, не витратив належної кількості енергії (на підтримку температури тіла, на вже згадану нами рухову активність).

 

Загартовувати потрібно правиль­но, і розуміти, що загартовування - це не короткочас­ні дозовані дії сонцем, повітрям і водою, а принципова корекція способу життя. Розпочинати слід не з обтирань і обливань, не з відчинення кватирки на 20 секунд. Роз­починати варто з розв'язання глобальних питань: роз­порядок дня, їжа, сон, дитяча кімната, одяг, спорт.

Раз і назавжди визначити певні правила, що є обов'язковими до виконання, - гуляти у будь-яку по­году і всіляко заохочувати рухову активність, ніколи не примушувати їсти, звести нанівець контакти з побуто­вою хімією, надати можливість одягатися самостійно (самому визначати кількість речей).

Якщо дитина не припиняє хворіти, визначитися з додатковими навчаль­ними навантаженнями (музика, іноземні мови). Зайві знання плюс дефіцит здоров'я не роблять людину щас­ливою. Навести лад у дитячій кімнаті, викинути накопичувачі пилу, щодня - вологе прибирання. Не свіже пові­тря дозувати, а дозувати телевізор,  до­зувати шашки-шахи і сидіння за компютером. Дарувати не іграшки і шоколадки, дарувати свіже повітря - не з ві­кна, а в лісі, квіти - не у вазі, а в полі, воду - в річці, а не з водопроводу.

Тільки такий спосіб життя може зробити дитину щас­ливою.

Отже, конкретні рекомендації, довгоочікувані відповіді на од­вічне питання «Що робити?».  

Зрозуміти, що є два варіанти дій. Перший варіант - відносно  пасивний - корекція способу життя.  Що, як і в якому напрямку коригувати, ми вже визначи­ли. Відразу ж зауважимо - аналогічних змін абсолют­но достатньо для поступового повернення втраченого здоров'я. Другий варіант - активний. Зміни способу життя плюс якісь додаткові заходи (ті самі гартуваль­ні процедури), що дозволяють повернути втрачене по­мітно швидше.

Рекомендована схема активного варіанта дій при­близно така.

Розпочати з фізичних навантажень. Прокинутися на годину раніше, ніж зазвичай, і в будь-яку погоду влашту­вати пробіжку. Не біг на місці в кімнаті, а на свіжому повітрі! Пробіглися 5-10 хвилин (нікуди не поспішає­мо, спокійно, жодних рекордів на швидкість і дальність), зупинилися, ще 5-10 хвилин - комплекс елементар­них гімнастичних вправ (помахали руками, покрутили тазом, пострибали, поприсідали) і побігли додому. Ра­зом - максимум 30 хвилин. Удома - водні процедури, душ або облилися теплою водою з ковша (поки тато бі­гав, мама підігріла воду), почистили зуби. Пішли до дитячого садка. Поступово збільшує­мо дальність і час пробіжок, ускладнюємо гімнастичні вправи, зменшуємо кількість одягу.

Описаному варіанту дій зашкодити може тільки лінь. Жодних інших виправдувальних мотивів просто не іс­нує. Можна допустити (хоч і не дуже хочеться), що бать­ки не можуть дозволити собі вихідний на природі та прогулянки з дитиною після роботи. Але годину на день уранці знайти можна і потрібно. За цю годину дитина отримає гармонійний комплекс дій - власна рухова ак­тивність плюс вода і свіже повітря. Ми гарантуємо, що, знайшовши у собі силу волі щодня прокидатися на годи­ну раніше, ви вже через місяць відчуєте зміни на кра­ще - не тільки відносно здоров'я дитини, але й віднос­но свого власного здоров'я!

Здійснюючи будь-які гартувальні заходи, слід не­ухильно дотримувати трьох головних принципів:

- систематичність - якщо почали, не вертатися назад, не шукати приводу сьогодні пропустити процедуру;

- поступовість - плавне збільшення інтенсивності та тривалості дій;

- урахування індивідуальних особливостей - віку, пси­хологічної налаштованості самої дитини, супутніх хво­роб, побутових чинників.

 

Гартувальні процедури повинні давати дитині задово­лення. Завжди має сенс робити акцент саме на тих ва­ріантах дій, до яких прагне сама дитина. Подобається їй, наприклад, ходити босоніж. Дуже хороший варіант загартовування - батькам тільки залишається не забу­вати про поступовість і систематичність.

Звертаю увагу: загартовування допомагає запобігти лише тим хворобам, що пов'язані з несприятливою ді­єю саме фізичних чинників навколишнього середови­ща. Загартовування жодним чином не може зменши­ти частоту інфекційних хвороб - якщо в дитячому сад­ку вітрянка або почалася епідемія грипу - захворіє обов'язково. Але саме загартовування дозволяє бага­торазово зменшити тяжкість і тривалість хвороб, часто­ту і вірогідність ускладнень.

Ще раз підкреслюю головне. Дитині необхідний природний, гармонійний спосіб життя. Максимальна рухова активність, макси­мально можливе перебування на свіжому повітрі, до­статній мінімум одягу, чиста, прохолодна дитяча кімна­та, гімнастика, обливання та обтирання. Справедливість саме такого стану речей досить часто батьки розуміють надто пізно, коли нібито любов, нібито піклування і ніби­то турбота дають плоди у вигляді цілого букета хвороб.

Ліплення "Намисто для ляльки"

понеділок, 11 липня 2022 р.

Музичне заняття разом з нашим керівником Гаценко Оксаною

 https://antinoob650.wixsite.com/websiteblog/post/музична-гра-музичні-асоціації

Артикуляційні вправи для розвитку мовлення для дітей дошкільного віку

Добрий день, шановні батьки та любі діточки! До Вашої уваги артикуляційні гімнастика для "слухняного" язичка. Виконуйте вправи щоденно і результат не заставить себе чекать! Адже гарна вимова звуків - запорука постановки гарної мови та подальшого інтелектуального розвитку дитини. Виконуйте вправи разом зі своїм малюком, підтримуйте його.

 https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0GUU3NvfXebQcYpN1PNAt39Akt1P7zx9hgG9ZKGtJeMhPvZd94kRFQMXeZCqDAT5vl&id=100024334486073

четвер, 7 липня 2022 р.

ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ: «СВІТЛОФОР.ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ДОРОЗІ»


Мета: закріплювати знання дітей про користування світлофором на вулиці, дорозі та проїжджій частині; закріплювати назви кольорів світлофора.
Формувати вміння розфарбовувати, правильно тримаючи олівець.
Виховувати увагу, вміння своєчасно реагувати на сигнал; дбайливе ставлення.
Хід заняття:

вірш «Світлофор»:
В нього на чотири боки є по три кругленькі ока.
Ними світить не даремно, як подивиться зеленим – йди скоріше, не зівай,
А червоний – стоп!Не йди! Щоб не трапилось біди.

Діти, про що розповідається у віршику?
 
Де ви бачили світлофор?
Де він знаходиться? Навіщо він?
Діти, світлофор усім потрібен, адже саме завдяки йому – ми можемо безпечно переходити проїжджу частину дороги, по якій їздить транспорт.
Світлофор розмовляє з нами своїми вогниками – сигналами.
А якого кольору бувають сигнали світлофора?
А чи добре ви знаєте кольори? Зараз перевіримо (діти називають)


А чи помічали ви на дорозі білі смужки? Що це за смужки? (відповіді дітей)
Так, це пішохід, зверніть увагу на екран, що там зображено (« зебра»)
А на що схожі смужки, що позначають пішохідний перехід? (відповіді дітей)

Де потрібно переходити дорогу та на який сигнал світлофора можна переходити дорогу? А на який не можна переходити?


А зараз пропоную погратися в гру «Червоний, жовтий, зелений»
(вихователь пояснює правила гри)
Давайте розфарбуємо «вогники» світлофора.
Чим будемо розфарбовувати дізнаєтесь, коли загадку відгадаєте:
У коробці спочивають спритні диво – молодці.
Убрання барвисте мають і загострені кінці.
На папері слід лишають гостроносі… (олівці)
Перш ніж малювати зробимо пальчикову гімнастику: «Сім’я».
(Показ і пояснення способу виконання роботи).

Самостійна діяльність дітей. Розгляд робіт.
Діти, ви всі молодці !
Скажіть, що вам сподобалось на занятті?











ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД МІН ТА ВИБУХІВКИ

Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору  через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою. 

Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дитину від мін та вибухівки.

1. Покажіть дитині фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вона запам’ятала, як вони виглядають. 



Джерело: Національна поліція України

2. Введіть правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дитиною: у разі, якщо вона помітить щось підозріле, вона має негайно повідомити про це вам або комусь з інших дорослих. Поясніть їй, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дитині так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачиш якісь покинуті речі або щось дивне  скажи мені, я дуже сподіваюся на твою уважність».

3. Оминайте зелені насадження, пустирі, розвалини, покинуті домівки тощо. Якщо рухаючись по евакуаційному шляху, ви робите зупинку, не заходьте на узбіччя (навіть у туалет) і не дозволяйте забігати на узбіччя дітям. 

4. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: “УВАГА, МІНИ!”, “DANGER MINES!”, “ВНИМАНИЕ, МИНЫ!”. Водночас заміновані ділянки можуть не мати ніяких позначок. Тому поясніть дітям, що необхідно уникати й ділянок, які перелічені у попередньому пункті.

5. Що робити, якщо дитина опинилася на замінованій ділянці? 

  • Не намагайтеся самостійно дістатися до дитини, аби звільнити її. Є великий ризик того, що ви можете підірватися самі на очах у дитини або погубити і себе, і її. Негайно зателефонуйте 101. До прибуття рятувальників заспокоюйте дитину голосом з того місця, де ви стоїте. 
  • Якщо ваше місто/село знаходиться під окупацією або в ньому відбувалися бойові дії, не дозволяйте дитині пересуватися вулицями самостійно. Навіть якщо це знайомі шляхи, якими дитина у мирний час ходила сама. 
  • Поясніть дитині, як діяти, якщо вона раптом опинилася на замінованій ділянці, а вас поряд нема. Не можна намагатися вийти самостійно, потрібно залишатися на місці нерухомо і голосно кликати по допомогу. У крайньому разі, якщо поряд нікого немає, потрібно йти назад повільно і обережно, максимально точно наступаючи на власні сліди. 

6. Про виявлення будь-яких підозрілих знахідок Центр громадського здоровʼя рекомендує негайно сповіщати органи влади. Це може бути поліція (тел. 102), пожежна служба (тел. 101), ДСНС або ТрО. Надайте фахівцям максимально вичерпну інформацію про підозрілий предмет: його опис, місце розташування, дату й час виявлення. Якщо є можливість, дочекайтеся прибуття рятувальників, спостерігаючи за підозрілим предметом з безпечної відстані та попереджаючи про небезпеку оточуючих.