УРОКИ ОБЕРЕЖНОСТІ ЯК ПОВОДИТИСЯ З ДОМАШНІМИ ТВАРИНАМИ

Формування в старших дошкільників навичок подолання труднощів

Діти досить часто не усвідомлюють свої дії і поведінку. Вони незібрані, неуважні, неорганізовані, лякаються труднощів і нестандартних ситуацій. Формування навичок подолання труднощів сприяє вдосконаленню адаптивних можливостей, є обов’язковим показником готовності до школи.

Гармонійно сформована система відношень дитини до себе, до інших суттєво впливає на набуття нею позитивного досвіду подолання життєвих труднощів і збереження емоційної рівноваги в ситуації, яка вимагає додаткової мобілізації організму. Виховання прагнення долати труднощі не повинно бути окремим завданням. Його слід розв’язувати в комплексі з вихованням самоповаги, впевненості в собі і прийняття оточуючих людей такими, якими вони є.

Як відомо, конфліктні ситуації між людьми часто виникають через непорозуміння один одного. Перш за все, якщо один із партнерів не бажає встановлювати контакт або агресивно спрямований; іноді — через те, що не точно, не зрозуміло висловлює власну думку. Цього слід уникати, щоб не спричинити нове непорозуміння. Це особливо стосується дошкільників, бо їх активний словниковий запас ще недостатній, недосконалий. Крім того, однією з причин недосягнення позитивного результату у будь-якій діяльності є відсутність чіткої мети, цілеспрямованості дій. Спостереження за дітьми під час самостійних ігор свідчать, що дуже часто дошкільники самі не знають, якого результату вони хотіли б досягти. Зосередження уваги на питаннях «Що я люблю робити?», «Який у мене настрій?», «Що я відчуваю?» стимулюють розвиток самопізнання, розширюють самосвідомість.

Успішність подолання складних ситуацій старшими дошкільниками, крім індивідуально-типологічних особливостей, залежить від розвитку самосвідомості, навичок взаємодії та самостійності.

 

Формуючи навички подолання труднощів, перш за все потрібно:

•         фіксувати увагу дитини лише на позитивних здібностях і вчинках інших людей;

•         надавати емоційну підтримку;

•         надавати можливість самореалізуватися;

•         допомогти дитині зрозуміти, як визначати стан іншої людини та свій;

•         уникати публічного засудження, висміювання;

•         бути готовими прийти на допомогу дитині у розв’язанні складного питання.

Сервірування столу Правила поведінки за столом

 

Булінг у дошкільнят і в початковій школі

 Щойно тема розмови стосується булінгу, відразу уявляється середня та старша школи, а особливо, підлітки, які не вміють контролювати власні емоційні реакції. Через це усі внутрішні невирішені психологічні проблеми перетворюються на агресію. Але цькування може стосуватися не тільки старших дітей, але й молодших.

Олена Жупанова, тренерка Української асоціації дитячих центрів України та вчителька англійської мови, на своїй сторінці у Фейсбуці детально характеризує явище булінгу у дошкільнят і в початковій школі.

Я працюю з дітьми від 2 до 10 років. У віці від 4-5 років такі ситуації вже можуть виникати. Булінг у дошкільнят/молодших школярів не є таким вираженим, як у старших дітей. Я би назвала це перед-булінгом. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування.

Пані Олена називає такі  ознаки булінгу:   

 ♦ Періодичність
 ♦ Спрямованість проти конкретної дитини – «жертви»
 ♦ Наявність «агресора» і «спостерігачів»

У дітей молодшого віку це відбувається час від часу.

 ♦ Виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі:
«Ми з Вікою не дружимо»,
«Ми будемо сім'я, а ти - наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи».

 ♦ Дружба групою «проти» когось

 ♦ Переказування «секретів» про дитину, тобто плітки. Діти називають це «намовляти на когось»:
«Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте».

 ♦ Дражнилки, смішні і принизливі прізвиська

 ♦ Фізична агресія - штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Як не дивно, фізичну агресію зупинити і проговорити мені найлегше. Тому що переважно всім, навіть найменшим, зрозуміло, що битися – це погано, а дорослі одразу звертають на це увагу.

Пані Олена підкреслює, що діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам'ятати дорослим, які поруч з дітьми.

 Які є методи боротьби? 

 ♦ негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз;
 ♦ профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

• зупинити те, що відбувається, словами: «Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно»;
• підтримуємо «жертву» вербально, чи легко обіймаємо;
• заохочуємо дітей-«спостерігачів» підтримати жертву;
• не виголошуємо довгих лекцій про те, що так робити не можна. Це сприяє повторенню ситуації, адже «агресор» отримує увагу до себе.

Для профілактики булінгу я маю не так багато часу, як наприклад, в садочках чи школах. Там є можливість робити заняття з розвитку емпатії, емоційного інтелекту, екологічного вираження агресії. У мене заняття з англійської, 45 хвилин двічі на тиждень.

Періодично вчителька використовує  методику протидії булінгу: 

• антибулінгова вправа (нижче);
• розмова із школярами про те, що таке булінг, чому це погано і чому про це обов'язково слід розповідати дорослим.
• 
  Використано матеріали порталу https://vseosvita.ua/
  
  

Як виховати хорошу дитину

Пам’ятка для батьків

Чарівне слово. Навчіть дитину деяких «чарівних слів»: «дякую», «будь ласка», «вибачте». І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (за можливості).

 

Чай удвох. Організуйте вечірній чай зі своєю дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. Потім зробіть так, щоб усі за столом дотримувалися правил ввічливості.

 

Обійміть дитину! Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимось — це дуже важливо.

 

Домашні тварини і дитина. Обов’язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чищення клітки.

 

Політика чесності. Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.

 

Нагороджуйте інших. Зустрівши ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.

 

Розмови на подушці. Щовечора, вкладаючи дитину в ліжко, запитайте її: «Яка частина дня була найкращою?» або «Яка частина дня була найважчою?». Потім уважно вислухайте, що скаже вам дитина, не перебиваючи її, не даючи жодних настанов.

 

Переможцем став... Щотижня видавайте «нагороду найбільш турботливому». Вручайте її тому, хто був найдобрішим, найввічливішим.

 

 

Гра «якщо..., то». Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру «якщо ..., то». Це гра допоможе дитині гостинно зустріти запрошених. Ви уявляєте собі частину «якщо…». «Якщо Оленці подобаються кольорові олівці...», дитина уявляє собі частину «то»: «то ми будемо розмальовувати картинки».

 

«Який ти?» Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: «Ти виглядаєш розлюченою» або «Ця маленька дівчинка виглядає такою самотньою».

 

Ставте мету. Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети: наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу, конкретну кількість книг.

 

Очі в очі. Привчайте дитину дивитися в очі співрозмовнику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.

 

Підказуйте. Якщо хтось вітається з вашою дитиною, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова: «Ганно, піди і скажи Дмитру Івановичу «Доброго дня».

 

Хваліть за доброту. Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: «Ти молодець, що допомогла своїй сестрі».

 

Сваріть чесно. Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.

 

Не обманюйте. Якщо дитина зрозуміла, що ви обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: «Так, у нас справді залишилось печиво, але я не можу дати його тобі до обіду».

 

 

Руки геть. У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце «для охолодження».

 

Приховані знаки уваги. Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.

 

Справжній друг. Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь зі своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.

 

Спочатку запитайте. Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути щось, що належить вашій дитині.

 

Обговорюйте ситуацію. Якщо чиясь дитина надворі чи в дитячому садку плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: «Як ти вважаєш, що вона відчуває зараз?», «Як ти вважаєш, що зробило її такою засмученою?».

 

Добрий приклад. Частіше згадуйте в розмові з дитиною про людей з нашого оточення, які роблять добрі справи.

 

Поклади на місце. Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, поясніть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.

 

Боротьба з брутальністю. Придумайте вислів, який говоритимете, коли хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловлювати свої почуття.

 

Обмін ролями. Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10–15 хвилин роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.

 

 

Дотримуйтесь чистоти. Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, побачили сміття — підберіть і віднесіть в урну чи якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.

 

Допоможіть «зберегти обличчя». Якщо ви помітили, що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. Якщо дитина скаже правду, не карайте її.

 

Причина і наслідки. По можливості дайте дитині відчути наслідки своїх помилок: «Якщо залишиш велосипед під дощем, він заржавіє».

 

Заохочуйте до чесності. Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте її до правдивості.

 

Ніколи не порушуйте обіцянок. Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не зможете дати і виконати.

 

«Лавочка для забіяк». Поставте вдома стільці у вигляді «лавочки для забіяк». Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю «лавочку», де вони повинні залишатися доти, поки кожен з них не пояснить, у чому він був неправий.

 

Коробка «Руки геть». Аби не виникало «боротьби» за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для іграшок. Нехай у неї виникає бажання поділитися своїми іграшками з іншими дітьми.

 

Самостійність і допомога. Дайте зрозуміти, що ви не робитимете за дитину завдання, але допоможете

ТРАДИЦІЇ СВЯТКУВАННЯ НОВОГО РОКУ

Як зробити сніжинки з паперу.